КАЛИНОНЬКА
Калинонько, подружко моя вірна,
Край стежки ти в самотності зросла,
До тебе притулюсь обличчям ніжно,
Згадаю батьківську хатину край села,
Каскад ставків, поля безкрайні, ниви,
Бабуню, татка, брата, матінку, сестру,
Бузок, високі мальви, кущ калини,
Вузьку стежину до кринички у яру.
Свій сум розвію, як в думках полину
В Оріховець, де народилася й зросла,
Пройду, як у дитинстві, по стежині,
Яка високими житами заросла.
Рослинко невибаглива, калино,
Ти завжди прикрашаєш батьківський поріг,
Ти – рідний край, моя ти Батьківщина,
Ти – щастя і благополуччя оберіг.
05.02.2012 р.
ID:
590231
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 27.06.2015 20:36:47
© дата внесення змiн: 27.06.2015 20:36:47
автор: Martsin Slavo
Вкажіть причину вашої скарги
|
