Який же ти чудовий, рідно-краю!
Ласкавить вухо скрізь пташиний спів
Від буйних закарпатських водограїв
До Чорного й Азовського морів.
Гойдаєшся в ялині і каштані,
Звучиш в сопілці, кобзі і трубі.
Несешся в польці, гопаку, аркані.
Злітаєш в хвилі неба голубі
Лелекою чи чайкою морською.
Стругом у Тисі, у Дніпрі лящем
Вистрибуєш над синьою габою.
Квітуєш лугом і новим віршем.
Ти пахнеш медом, бабиним варенням,
В бджолинім леті казкою бриниш.
Чаруєш серце мислі одкровенням,
Величним дзвоном із церков летиш.
Край козаків, що не перевелися,
Плугів і шабель, пісень і терпінь.
О, тільки б ти в своїй межі лишився,
Розцвів над світ для нових поколінь.
Яка глибина! Скільки переконливих аргументів, що наш край найчарівніший! А ще тривога за майбутнє:
"О, тільки б ти на цій землі лишився,
Розцвів над світ для нових поколінь" .