Як дивно відчувати,що час не там де ти.
Ніби й знаєш, що секунда йде, й все далі,
Але неначе без не складної простоти...
Невідоміш стали нам наші невідомі далі.
І кожен з нас живе, пульсує кров у жилах,
Але і наче, ніхто з нас насправді не живе,
Наче забруднені в багнюці наші білі крила,
Наче думка світла, але тут вона гниє...
Я б хотів відчути щось по справжньому нове,
Щось таке, що нікому не відоме навіть досі!
Але життя моє проходить повз немов чуже...
Як тихо йде, там, де нас чекає осінь.
