Ніколи б не було ніде війни,
Коли б історію гортали ми завзято.
Наприклад: кличуть сина воювати,
А владні вдома на печі сини.
Колись як дакський цар ішов "на ви",
Вів свого сина на високу скелю,
А не ховав під ковдрою в оселі,
Щоб не упав і волос з голови.
Внизу стояли воїни стіною,
Списи тримали гостряками вверх,
Від кількості списів аж світ померк,
Було тих воїв наче бджіл у рою.
І цар кидав дитя на ці списи,
Бо йшли чужі сини із ним до бою...
Чому ж, коли кров ллється в нас рікою,
Усе не так, усе в нас навскоси?..
Чому сини, так званих слуг народу,
Сидять у Радах, за кордоном теж
І лицемірству влади нема меж,
Коли дають посмертно нагороди?..
Допоки свого сина їм шкода,
Чужого ж легко посилати в пекло,
До того часу буде бій запеклий
І кров тектиме в море, як вода...
Ваша правда...,одні "люди" оголошують,чи не оголошують війну, інші намагаються захищатися...,обом сторонам не шкода людей, бо частина людства живе у іншому "вимірі"..., багато хто із "них" казиться просто з жиру...
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
и сидять ці сини зовсім не просто на печі, а у своїх палацах та їздять на дорогих іномарках, гадюки.Їх батьки продовжують обкрадати країну та людей простих та відправляти на смерть.
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже слушно й справедливо, а ще ж і якісно!.. 
