Несолодко прийшлося раті
Непереможного царя
Застала буря їх зненацька.
Не дощ, а ливень й вітру шквал
Звалилися на військо раптом.
І вершник прижимався міцно
До гриви мокрого коня
Та в боки бив щоб не стояв той
І батогом все підганяв.
Й дружина рухалася важко,
Але ж таки до цілі йшла.
Тут були піші і кіннота,
Були і брички і повозка,
В повозці їхали два маги
І ними зв’язаний горбун.
Чарівники про щось шептались
Та вчили карлика як бути,
Коли постане той у замку
Перед очима злої феї,
Щоб не помітила Моргана
Якогось підступу бува.
Отак вони і просувались,
Вже сонце майже заховалось,
Як всі помітили здаля,
Високий, грізний, сірий замок,
Що понад шляхом нависав
В підніжжі недоступних скал.
Монарх підняв свою правицю
І зупинились на нараду.
Всі як один по тій команді,
Зійшлися й слухали уважно,
А государ повів таке:
«Послухайте мене й затямте
Усе, про що до вас скажу,
Не нехтуйте, не легковажте
Та намотайте на свій вус
Всю правду про страшну Моргану
І грізний нечисті дитинець,
Ніким не взятий бастіон.
Отож щоб знали ви, що фея
Неперевершена в чаклунстві
Вже не один десяток літ.
По світі тягнеться за нею
Злостивий і пекельний слід
Відьомством сіяного лиха,
Її бояться як царі,
Так й люд простий також страшиться,
Що може впасти чарів гнів,
На незахищені родини,
Що спопелить усі хати,
У своїй злобі грізна відьма,
Або ж як було скам’янить.
Отож вслухайтеся і тямте,
Непросто буде підійти,
До гиді проклятого замку,
Де чорнокнижництвом своїм,
І неабияким шаманством,
Зла фея вкутати змогла,
У химородь усі підступи,
І не минути нам науки
Як обійти їх й навмання
Щоби голів своїх не збутись.
Для цього маю певний план,
Де любі друзі чародії
І полонений нами карла,
Поможуть досягнути цілі,
Гніздо Морганине поганське,
Звести зі світу нанівець,
Коли ж нарешті вже кінець
Прийде відьомському свавіллю,
Я оголошу на три дня,
Горою пир по всіх угіддях.
Хай дзвони не мовчать в церквах
Та люди згадують героїв,
А зараз браття – друзі мої,
Уваги прошу. Буде так…»,-
Й повів як мають все зробити,
Даремно щоби не зложити
Своїх голів, щоб часом страх,
Їх не здолав в лиху годину.
Нехай повчає. На хвилину
Ми їх покинемо, в цей час…
ID:
623079
Рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата надходження: 22.11.2015 15:03:44
© дата внесення змiн: 27.11.2015 21:56:27
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ
Вкажіть причину вашої скарги
|