Сліз даремних лити не треба
Я тут, із тобою, подивись лише в небо.
Я тут поруч з Богом сиджу на хмаринці,
Сиджу і дивлюсь в очі кожній дитинці.
Я бачу в них різне і дяку, і шану
Я бачу в них все і не бачу обману.
Я бачив як плакала за мною ночами
Тому що я не вернувся з Майдану
Як плакала ти, сидячи на дивані
Подивилась новини й розповіла усе мамі
Розповіла про те, що я мужньо загинув
Хоча й обіцяв, що ніколи не кину
Я бачив, як інша молила до Бога
Щоб більше ніколи не чекала дорога
Дорога туди, звідкіля не вертались
Навіть ті, хто до Бога щиро звертались
Але найбільше напевно розчулило те,
Як до Бога зверталось дитятко мале
Слова пам'ятаю його і донині
Цитую тобі і своїй Україні:
"Господи милий, благаю тебе
Дай силу родині, яка не знає мене
Дай силу і віру батькові й мамі
Які поховали Тура-Бльока Івана
Дай сили і тій жінці, яка народила
Колись у Дніпропетровську героя-сина
Свинцева картеч його погубила
А він молодий хотів так дитину.
Та мріям його не здійснитись ніколи
Він перший пішов із Майдану до Бога
Сергій Нігоян, той самий зі сходу
Помер за життя українського роду
Юрій Вербицький помер від тортур
Хоча влада казала, що це каламбур
Боже, я прошу для доньки молодої
Хай завжди пам'ятає батька-героя
Мисливська куля знайшла і того
Що стояв на сторожі "Динамо"
Хлопчина цей мужній з Білорусі був
Проте останній стук серця на Україні відчув
Жизневський Михайло за нього молюся
За його сім'ю усім серцем боюся
Три літри крові, а потім життя, втратив Роман
Який колись врятував дівча від крижаних лав
Не дала доля для нього нащадків
Проте не одне врятував від дитятко
Дай, Боже, сили і віри усім
Хто поховав героїв-синів
Можливо, Боже, я ще мала
Проте молитва моя чиста"
Такі слова, моя люба, я чую завжди
І ти, я благаю наше ім'я пронеси
Пронеси до всіх тих, кого врятували брати
Небесна сотня, тепер уже ми
Але сліз більше лити не треба
Я тут, із тобою, подивись лише в небо...
