Гортаю аркуші шкільного альбому… Юні, усміхнені обличчя друзів-однокласників, щирі, доброзичливі погляди вчителів-наставників. Понад тридцять років минуло з часу закінчення нашої рідної 17-ї школи м. Івано-Франківська, а ніби вчора попрощалися після випускного балу. І хоч по-різному склались наші долі, спогади про безтурботні шкільні роки досі зігрівають душу і серце, допомагають переборювати життєві труднощі і незгоди.
Кажуть, всі ми родом з дитинства. І не дарма. Адже саме в дитячі та юнацькі роки закладаються основи майбутньої особистості, формується поруч з дітьми були мудрі, тактовні, чуйні дорослі. Саме такими були наші вчителі, саме вони сприяли формуванню таких якостей, як працелюбність, наполегливість у досягненні мети, товариськість, вміння цінувати дружбу і допомагати тим, хто цього потребує.
Серед них і Віра Іванівна та Володимир Іванович Дяченки, вчителі фізичного виховання.
Віра Іванівна запам’яталася своєю привітністю, доброзичливістю, вона завжди зустрічала нас із посмішкою на обличчі. Як своїх, рідних, розпитувала про життя-буття, підбадьорювала, давала добрі поради. Повз її увагу нічого не проходило: хтось з дівчат придбав обновку з одягу чи зробив нову зачіску – обов’язково зауважить, похвалить, чи хлопці аж надто активні на перерві – підійде, заспокоїть, бо ще ж цілий урок попереду. А якими цікавими були її уроки! Віра Іванівна вміла дати кожному посильне навантаження, заохотити до роботи над собою, вона старалась допомогти кожному учневі зрозуміти себе, розвинути свій потенціал. Ми приходили в спортивний зал і після уроків, і на перервах, щоб ще і ще раз потренуватись, вдосконалити свої вміння і навики. І найвищий бал на її уроках отримували, в першу чергу, ті, хто викладався повністю задля отримання хороших результатів.
«Серце віддаю дітям», - писав колись видатний український педагог Василь Сухомлинський. Ці слова можна вважати життєвим кредо і Віри Іванівни Дяченко. Найбільшу радість їй приносили перемоги і успіхи її вихованців.
Нажаль, немає вже з нами нашої вчительки, швидко минають дні і роки земного буття. Та назавжди залишаються добрі справи, які зробила людина. Не раз із глибокою вдячністю ми згадуватимемо Віру Іванівну, і пам’ять про неї житиме в наших серцях.
Алла Косьмій - випускниця СШ №17 –підполковник УСБУ
