Одне життя, дароване Всевишнім -
І я, на диво, досі ще жива...
Це чоловік бува у нас колишнім...
Тоді у долі - ламана крива...
Я просто маю право - не тримати
І маю право - відпустити все...
Я маю право уникати страти,
Коли життя на плаху понесе...
Хто вам дав право вносить корективи
В моє життя, яке моє, одне,
До мною не дотоптаної ниви,
До часу, який швидко промайне?
Закони всі під себе прописали...
У вас зарплати, кажете, малі?..
Зійдіть з арени, бо усіх дістали!
Як Бог тримає вас на цій Землі?..
Моє сьогодні - не бува колишнім,
Мій день, моя година і доба...
Одне життя, дароване Всевишнім...
Це право заборонене хіба???
- - -
Гарно,Наталю! З задоволенням взяла у вибране.
Зміст перекликається з моїм у "Книзі житт",(див.04.02.2016)
Життя дарував нам, звичайно, Всевишній,
і тато, і мама, й природа теж звісно,
ніколи не буде у світі нам тісно,
допоки живі ми, не будем колишні...
Наташа Марос відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00