За мотивами оповідання «Семь эпизодов» Сергія Пікарось:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641347
Продовження
І як би не обурювався він,
І як би не засуджував євреїв,
Ну що йому до прірв отих і стін,
Адже в думках він вже летів за нею.
Ось він до Польщі мчить уже в авто,
Думки попереду струмують і вирують.
Не стане поміж ними вже ніхто,
Хай будь що буде, я її врятую.
Запізно трохи! А він так спішив.
Вже ешелони майже опустіли.
Людей зганяли в будки тих машин,
Де їх в дорозі газами труїли.
Та більшість вже відꞌїхали давно.
Він обійшов всіх, тих що залишились.
Її нема… Йому вже все одно.
Він впав, бо ноги чомусь підкосились.
Її немає… Вже її не буде…
Вона десь задихається в дорозі.
Вона вмирає… Німці – ви не люди,
Любити й співчувати ви не в змозі.
Її імꞌя повторюючи «Хана…»,
Він не кричав, а ледве шепотів:
«Прости мене… прости, моя кохана
За те, що врятувати не зумів».
Далі буде.
а що я, що дні моїсірі? ще не фарбувала весна в колір життя землю та душу, то і мої фарби, і почуття мої все однотонні, лише й тої печалі, як зауважили ви: прожив день? - ні, заплатив ним, віддав його часові, назавжди віддав.
а днів-бо наших - всі полічені!..
Любов Вакуленко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як жаль, що ми раніше ці дні не лічили... Та не будемо про сумне. Весна всерівно прийде, з нами чи без нас. Чекаю весну, бо хочеться ще раз ожити, вдихнути на повні грудисвіжого повітря і щось робити й робити на землі і відчувати від цього задоволення.
в епічне перейшло ваше натхнення, Жовтнева Жінко, а як саме життя ваше? що дні дарують, що забирають?
Любов Вакуленко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, що відвідали. Я сама від свого натхнення не очікувала нічого подібного, та хтось краще нас знає, що ми вміємо. А дні, як і всім дарують час для життя і забирають цей час, і так з кожним новим днем. А як ваші справи, давно вас не бачила.