Попелівщина – поруч, за хмарою.
Там така крепдешинова даль…
Пролетять журавлі над Запарою, –
І розтане у серці печаль.
Терпко пахне в повітрі смородина,
Синє марево ледве дрижить.
Он сестра обгортає городину,
А малеча до річки біжить.
Розшушукались вільхи в болотині
(Тон розмови – спокійний, незлий)
Мабуть, всі ми таємно закохані
В Попелівщину, хутір малий.
Тільки тут почуваюсь щасливою,
Як оті молоді журавлі.
Скоро хмара розродиться зливою –
Так потрібна волога землі!
…Дощ періщив і гук свій розтрушував
Над хатами, й затих вдалині.
Я бреду аж на луки калюжами,
І так тепло, так любо мені.