Вечір пада на стомлені вії.
Море змило сліди підошов.
Пурпуровий вітрильник надії
До Каперни іще не прийшов.
Жде Ас соль – і він вирветься вчасно
Із сваволі розбурханих миль.
Вітри мрій загадково-прекрасні
Прилітають, не знати звідкіль.
Хрест Південний над морем ясніє.
Під зорею вітрильник пливе.
В сірих замках не селиться мрія,
Мрія в ситцевім платті живе.
Диво станеться – сонце багряне
Мовби вийде з розкритих долонь.
А на палубі впевнено стане
Поруч з Греєм дівчисько Ассоль.
