Обіцяла тобі написати, коли їхала і вдивлялась в вікна,
Смакувала каву в горнятку з штруделем, що створили золоті руки.
Обіцяла тобі написати, коли побачила твою сиву Старість,
По бруківці в грозу краплі, озон, посмішки і щиру радість!
Обіцяла тобі розповідь про кам’яне тіло і теплу душу,
Щирих людей, Вірменську і серпантин сходів до всесвіту Ратуші,
Чи знав, що закохана? Певно чув , бо розповіла про це Твоїм Левам,
Мої мрії, в душі сполохані, доніс туди, де здійснили їх ой як вміло.
Ти став моєю наснагою, їхала від тебе творча, усміхнена і світла...
Леве, я сумую і згадую... магію обіймів твого (вже й мого) Старого міста.