Добридень! Не чекав тебе.
Забув про очі волошкові.
Твоє обличчя знов, живе
Та квітне, мов співуче поле.
Чому ж мовчала? Не писала,
Чому рядки твої на згубу,
У мені…душу не скопали,
Чому питання,…тільки руба.
Що ти шукаєш? Все… пішло.
У заметіль, у темну ніч.
Та, серед темряви, вікно
Кидає в ніч примарну тінь.
Твій обрис знову у вікні,
Твоє мовчання красномовне.
Я забуваю, що є дні
Де моя відповідь безмовна.
Я не чекав, та твоя врода…
Неспокій,…відповідь на вдачу.
Та терпкий голос, присмак глоду
Тебе не чую, та…не плачу.
Мій сум забув, твої слова
Твоє пророцтво, що згадаю.
Тебе між сутінок нема,
Але тебе я все ж бажаю.
