Моя жура впаде плащем на плечі,
У нічку темну заховався вечір,
У зорю ясну зодягнулась мрія
Та що її земна людська завія...
По тій вуалі тихий щем
Лиш вітер - волоцюга королем
Із слів моїх потягне павутину,
Запле́те їх у долю тополину -
Журну самотню челядину...