Гірчить полинно безпритульний день,
За ґратами - надія безневинно,
Пісочком віра сиплеться з кишень,
На меч Дамоклів падають краплини.
Рідішають поплічників ряди,
Злізає позолота із довіри,
Тьмяніє до наскрізної біди,
Щокроку наближаючи до прірви.
Ми грузнемо поміж глевких боліт,
Слова міняють зміст свій у гарантів,
Нова чума вкриває цілий світ,
Як бракне сил для дії у Атлантів.
Так хочеться підставити плече,
Бо небо легше втримати укупі.
Та губимось поміж дрібних речей
І зопалу товчем болото в ступі.
Щоб силу не забрала всю гризня,
Ми кинем виклик діючим законам,
Як вміло не вкрадалась би брехня,
Не віддамо країну більш Харону!
ЛД
Твір гідний для промов з великої сцени і для тихого прочитання у шкільному класі. Дуже-дуже яскраві метафори, не награні - пережиті, бо відчувається віра Автора у написане. Слава Україні!
Оксана Дністран відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Героям слава!!!! Рада бачити однодумців, яким не байдужа доля України!!! Дякую, Оксано!