Пролітають долі, покоління.
Все тече,міняється довкруг.
Тільки мода, як оце не дивно,
Здійснює за кругом новий круг.
Було вже – розкішні в кльошах сукні,
Гольфи, пелерини, парики,
Коміри, не кожному доступні,
Смокінги, корсети, башлики.
Хтось кричить: - Та що воно твориться?
Ви погляньте, що на себе пруть!
З розрізом під саме фе спідниці,
Як у півнів настовбурчивсь чуб.
Інший всякі вивихи моралі
Моді приторочує в вину:
-Через те нескромне причандалля
Доброчестя в людях не знайду!-
Їм би згуртувати всіх у роти
-Лєвой! Тільки правою посмій!-
Всіх одіти б у зелені роби,
Щоб безлико, як армійський стрій.
Людство завжди жило розмаїттям.
Сірість, одностайність не в ціні.
В одязі, піснях, ділах новітніх
Славим різнобарвнії вогні.
То нічого, зрештою, не значить
В довгих, чи коротких ви штанях.
Бог отії вибрики пробачить,
Лиш би в душах не зростав реп”ях.
Хай довкола буде все мінливим,
Різнобарвним, як сама весна!
Людство лиш тоді бува щасливим,
Як фантазіям завершення нема
1991
Куди ще далі? Дофантазувались... 
