Я дякую тобі за ці два місяці,
За пережиті щирі відчуття,
За неможливість бачити і втішити,
За подароване зорі передчуття.
Я дякую тобі за все, що сказано,
І все, що втаєно. Напевно треба так.
Все склалось як давно було загадано,
І не важливо, що скінчилося ніяк.
Я дякую за те, що вже нема надії,
Вона б забрала все моє життя.
Сьогодні ж викресає нові мрії,
І в зиму нам немає вороття.
Я дякую за кожну настанову,
Вони тавром відбились на чолі,
Я дякую за все, що відбулося,
Та більше дякую за те, що ні.
