Ця кава, що з очей проллється,
Цей шоколад шовкового волосся...
Йому без мене не живеться.
Чи то мені лише здалося ?..
Як мед гречаний буду на вустах,
Котком маленьким муркотітиму на серці...
І про кохання не писатиму в листах.
Та він, напевно, все ж таки озветься...
Сорочкою торкатимусь до його тіла,
Краваткою тендітно цілуватиму у шию...
Я подарую йому найміцніші крила.
Бо ним я дихаю. Про нього мрію...
Як ковдра буду, щоб в лютий холод відігріти,
А прохолоди вітерцем - у спеку освіжу...
Я буду поруч. До небес летіти.
Та птаха вільного ніколи не зв'яжу...
Маленький їжачок, та має колючки.-
Як треба, поперчити я зумію !..
Та вічний спокій нам і не з руки.
Але без слів мене ти зрозумієш...
Хоча і не найкраща із жінок,
Але для тебе буду нарідніша...
Пройдемо разом ми до щастя кожен крок.
І з найдорожчим буде наймудріша...
Маленька дівчинка.Їжак.Богиня.
Палка коханка і...КОХАНА...
Ти біля мене не загинеш.
...я прсто ЖІНКА, що прокидатиметься поруч тебе кожен ранок...
Маленьке кошеня, що проти ночі
Буде спати в тебе на колінах...
Прикрию я від лиха твої очі,
Бо винесеш мене з біди на своїх крилах !..
2011; 2016 роки
Наталка Полтавко
