Плине час. За днину днина. Плине час немов вода.
Немов пісня тужна лине про загибель козака.
Плинуть хмари в небі синім,
як віки несуться вдаль.
Безупинно в далеч плинуть. Полишаючи печаль.
Плинуть весни вбрані в квіти, застеляючи світи.
Швидко сплине сонцем літо. Вкриють пустощі сніги.
Не згадає, не прокаже вголос імені свого
Занімилий недосяжний молодий Небесний полк.
Гіркота полином чорним затерпатиме згори,
Брами Раю не відкриють, щоб вони назад прийшли.
Щоб вернулись і спитали: Нумо, браття, покажіть те, за що ми погибали,
як здійснилось, розкажіть?
Гідність обрану і волю, нашим сплачену життям:
Українські мрії й долі та оспіване буття.
У степах орда чужинців, Крим в полоні у Москви.
Україною мандрують біженці, мов кріпаки.
Уповаємо на Бога,на Небесну сильну рать,
на природу й волонтерів, що не вміють відступать.
То війна жнива криваві від Майдану зачала.
"То війна"-кричить верхівка. То війна лиха й страшна.
Нам війна - їм рідна мати: дипломатія така-заморожені зарплати при тарифів тягарах.
Не війна АТО для світу,
Не війна оте АТО.
Грає гетьмана правитель наче він актор кіно.
Схаменімось, українці!
Не пробачить навіть Бог
шкоду завдану країні і розпачливих думок.
Наче кача по Тисині, плине час обабіч нас.
Сяє зірка України. не втрачаймо долі шанс.
Від Азову і Донбасу,
від Айдару і Дніпра
ожила козацька слава,
зорею засяяла.
Наша Воля в кожнім серці, на Землі і в Небесах.
Творить пісню слово й голос.
Мрії збудуться в ділах.
