Не судіть мене строго,не треба,
Бо летять швидко роки мої,
А життя ,як комета у небі,
Десь летить і згасає у млі.
Посадила дерев я не мало,
І зростила дітей не в біді,
Піднімалась, і знову у гору,
Йшла я вперто до свої мети.
Як усі -люблю сонце і землю,
Я кохала і жила ,як всі,
І дружити я вміла ,напевно,
Бо подруг є немало в житті.
На колінах не йду я до смерті,
Бо я гордо жила на землі,
Не зробила лихого нікому,
Я боялась гріха на землі.
Як ,бува.я когось образила,
Ви пробачте всі друзі мої,
Я вам кривди в житті не хотіла,
А добро ви згадайте самі.
Не прожила свій вік я даремно,
Я любила,ростила,жила,
В мирі,злагоді і з добротою,
Я по світі оцьому пройшла.
На коліна я теж не ставала,
І не гнула я спину в житті,
Я нічого ніде не боялась,
І лже друзів прогнала усіх.
Не судіть мене строго,не треба,
Збудувати ще мрію я дім,
Та була тут важка моя доля,
Може ще побудую?!А втім...
Посадила дерев я не мало,
І зростила своїх я дітей.
Ну, а дім побудую,напевно,
Щоб не жила дарма в світі тім.
Не судіть мене строго,не треба...
і.і.пилипів.
10.08.2016 р.
!
