На крилах, я б злетіла в височінь,
під обрій, ген далеко, аж до неба.
Я пташкою літала б в далечінь.
І знову поверталася до тебе.
Я бачила б,красу землі і світ.
Життя, яке за обрієм вирує.
Я волю, би відчула і політ,
і вітру спів,що у степах мандрує!
На крилах, я б за хмари полетіла,
де дощ р'ясний збирається над полем.
В степу широкім,тугу б відпустила
із серця свого, що налите болем.
Веселку, малювала би з дощем,
над синім морем, чайкою літала.
Хоч, там високо, не земна краса,
Я б все одно, до Тебе повертала!
