Любив я дівчину колись,
Люблю її я знову,
Життя кричало : Не барись!
Та кінь згубив підкову.
Отак живу я день у день,
Не маю порятунку,
Не чую вранішніх пісень,
Не кращого ґатунку.
Свариться дівчина моя,
Мовляв, я кострубатий,
Та бідна у сестри сім*я...
Ох, був я б не жонатий!
Любив би декількох дівчат,
Ото була б морока!
Уміють ті дівки кричать,
Стрекочуть, мов сороки!
Піду я краще за Дунай,
Туди, де нас не знають,
Мій кінь, куди ти? Не стрибай!
Вернись! Чи нас спіймають?..
