Дітки, такі різні і хороші,
Дітки, наше сонце і весна.
Мамина усмішка й очі тата,
Відзеркалення тепла й добра.
У садочку радісні й щасливі,
В школі більш дорослі і прямі,
Як же швидко ви зростете
нам на диво,
Крилами взмахнувши вдалині.
Колись залишите рідну хату,
Колись поцілуєте мене,
Скажите лише:
- Пробачте, мамо,
Ми приїдем скоро до вас ще.
І спливе сльоза в старечих думах,
Та цього вам не побачить. Ні.
Будьте, діточки мої, щасливі!
Я на вас чекатиму в весні.
Коли трави вкриються знов шовком,
Коли бджоли в квітах загудуть,
Сонце вмиє вікна чистим блиском,
І хтось в шибку стукає мені:
- Відчини, бабусю, це ми онуки:
Твоя Сонічка і твій Максим.
Привезли тобі запашну булку
І букет тюльпанів повесні.
