Зимове хутро стелить грудень,
сніжить легенько за вікном.
Кругленьке черевце у трутня,
що спить зігрівшись сном-вином.
Кошлатий вітер бреше в вирій,
на срібнім скаженить цепку.
День, наче миша сірий, сірий,
на душу, морок л"є, палку.
Сніжить зима, як тхір пустує,
в хід не пускає пазурі.
Та грудень-зрадник вже гвалтує,
на нежить мабуть захворів...
Деревам все одно, що голі, -
стидатись бог їм не велів.
Зима насипле нам ще солі,
загнавши як худобу в хлів.
Зимове хутро стелить грудень,
сніжить легенько і в душі.
Калюжі, наче з півня студень,
вдяглися в плетене вірші.
Ніч, місяць плине волошковий,
а дім з химерами в огні.
Без траншу "єврові корови" -
не вірять зраді-чортівні.
27/11/2016
