Настане день і ти повернешся додому,
Як із чужих країн вертаються птахи.
Поклонишся в долині дубові старому,
Що в бурю прихистив маленьких дітлахів.
Повернешся з війни й зупинишся на розі,
І з′ являться сльозинки на твоїх очах.
Подивишся у двір, а мама на порозі,
Й квітчаста хустка на її плечах.
Стоїть матуся рідна й дивиться у даль,
Тебе, солдате, вона виглядає.
В очах зелених криється печаль,
А серце пісню їй сумну співає.
Ти підійдеш тихесенько до хати,
Зайдеш у двір й зрадіє рідна мати.
І зацвіте від радості калина,
Й до серця пригорне вірная дружина.
