Сніги з єднали землю й небокрай.
А я самотньо йду по кучугурах.
Іду з душею стомленою вкрай
По лісу-привиду в засніжених фігурах.
Я в ньому перша стежку прокладу...
Зриває шапку сніговій кошлатий.
Прошу його: "Розвій мою біду
Й присипли снігом білим і лапатим!"