Там – катюги, тут – ворюги.
Де подітися мені?
Влада стягує попруги,
краде гроші на ремні.
Знову гаряче на фронті,
в кабінетах – тишина:
кожен має кусень в роті,
ще й під кусень – жбан вина.
Не вина – людської крові…
української… сповна…
А мені сивіють скроні:
як набити пис панам…
Отаке у нас поліття,
родять тільки будяки:
чи то Петя, чи то Вітя –
біль з кремлівської руки…
Різне ворога обличчя:
придивись – чи то не він?
Чуєш – дзвін до бою кличе,
чуєш той далекій дзвін?
Та, на жаль, мовчать дзвіниці,
то кує кайдани кат…
Бийте в дзвони, українці,
бий на сполох, дзвін-набат!
Чим може допомогти церква українському народу:
Корупціонерів, казнокрадів і олігархів України,
як тих, хто своїми хижацькими діями руйнує постулати віри,
відлучати від церкви і накладати анафему.
Всім дякую за підказку і підтримку.
Анафему!!!??? Фугаси накладати на голови. І не інакше!
Анафема у попів замінила індульгенції, тепер торгують «в руслі закону».
Я не проти призивів до боротьби, я за формування боєздатних загонів.
Вся ця політична гидота так остогидла, що рука сама тягнеться до зброї.
Якщо людина віруюча, вона не дозволить собі поступати так, як наші владці. Їх анафемою не накажеш. Я би ввела смертну кару для корупціонерів. Одного-двох наказали б і корупцію б знищили.
Вірш ваш гарний, правдивий, патріотичний.