« Так ніхто не кохав. Через тисячу літ
лиш приходить подібне кохання...»
В. Сосюра
Так ніхто... І ніде... І ніколи...
Не кохав, не тремтів, як листок.
Коли тіло голки покололи,
Біль шалений проймав до кісток.
Так ніхто... І ніде... І ніколи...
Не полюбить душею до дна.
Не зваблятиме дух матіоли
Край відкритого навстіж вікна.
Так ніхто... І ніде... І ніколи...
Не відчує, як блискавку грім.
Роззіллються дощем видноколи,
Але справа — у нас, не у нім. 2013
