Лариса Геніюш, Ти – пан землі, я – пан свого сумління
Ти – пан землі, я – пан свого сумління,
і наді мною ти не володар.
То за тобою кривда йтиме тінню,
і буде мстити знищений вівтар.
Тремти – від слуг твоїх надійде лихо,
не знайдеш слів очиститись від зла.
А я піду. І хтось промовить тихо:
Людина он дорогою пішла.
Ларыса Геніюш
Ты – пан зямлі, я – пан свайго сумленьня
Ты – пан зямлі, я – пан свайго сумленьня,
і нада мною ты не валадар.
То за табою крыўда пойдзе ценем,
і будзе мсьціць разбураны алтар.
Дык ты дрыжы паміж уласных стражаў,
каб змыць віну, шукай у сэрцы слоў.
А я пайду. I нехта ціха скажа:
– Вунь чалавек дарогаю пайшоў.