І як же мало я прожив!
Я нічого не зрозумів:
Я так любив, я так кохав,
Та ніколи не помічав…
Той холод у очах
І той невпинний страх,
Що панував в серцях,
У наших серцях..!
Біль був супутником мені,
Та я все марив уві сні:
Хотів розтануть у красі
І у душі живі пісні,
Чарівні ті пісні,
Що чув я навесні…,
І плакала душа —
Втішала лиш краса!
Rien de plus bon excepte l'amour*;
Я у житті не осягнув:
Дурман нестримних почуттів
В тяжкий полон мене привів!
У полум’ї чудес
Хвалу слав до небес…
Зненацька все пройшло
І спокій віднесло.
Доля ще всміхнеться тобі,
А що лишається мені?!!
Мені судилась самота,
Та все затьмарить сліпота:
Ілюзіон бажань,
Мрій заповітних сад…
Жорстокий маскарад
Знов заманить мене!..
______________________
*Нічого краще за любов (фр.)
28 жовтня 2007 р.
м. Київ
