Роки пролітають, як хвилі на морі,
Як повінь весняних, розбурханих рік,
А я підкоряюсь завжди своїй волі
І буду писати може й цілий вік.
Про вас, мої друзі, мої дорогенькі,
Душа й моє серце хоче творить.
Вони відчувають, як ви веселенькі
І з сумом сприймають, коли вас болить.
Я вами гордився й горджусь, любі друзі,
І з вами ходив я завжди у строю.
Був в праці і в горі і навіть на лузі,
Коли ми не раз там варили уху.
Бо нас так учили і батько і мати
Й наше покоління з давен таке є, -
Не тільки трудитись, а вміти й кохати
Усе, що на світі росте і живе.
Й роки не зітруть і не знищать любові,
Ми палке кохання в серцях несемо.
Ми вірні у дружбі і щирі у слові
І так по життю із роками йдемо.
Хоча не весняні у нас уже роки,
Тай по-осінньому нам сонце горить, -
Ми дружбу не лишим, буде у нас поки
У грудях у кожного серце стучить.
