Велика чорна хмара
накрила землю.
Мов тінь казкова птаха,
що не поверне.
Летить по небу він.
Могутній,грізний.
Його товариш вірний
вітер східний.
Схиляє у поклоні
все,що бачить.
З дерев високих
листя рве і плаче.
Дощем він плаче.
Краплі мов сльозинки.
Він знає біль.
Пекучий мов жаринки.
Велика чорна хмара
повзе по небу.
Земля біди чекає.
Її бо треба
Домовитись із вітром,
щоб прогнав
кудись далеко бурю.
Вище хмар.
В пустелі,в гори
де людей немає.
Тікає хмара.
Тіло розриває
Їй вітер-зрадник.
Знає серця біль.
І гонить чорну хмару
в далечінь.
