Пройтись по краю, бачити сліди,
Вдивлятись в них й зовсім не розуміти,
Звідкіль з’явилися і канули куди,
У мить, коли блукав по ньому відчай
А після... Після випустити крик,
Розбивши тишу, відпустити в небо,
Нехай летить, зірвавшись хай летить,
Звільнивши врешті із неволі серце
І пити волю жадібним ковтком
Не відриваючись, ще спраглими устами,
Вдихати щастя, знати, що воно,
Прийшовши вкотре, лишиться востаннє...
