Понад усе для мене рідний край,
його свобода, честь і незалежність.
Тих, хто поліг в бою, не забувай
і до землі батьків свою належність.
На ціле небо простягнувся стяг,
внизу опершись на лани пшеничні.
Чимало в нас поразок та звитяг,
однак, всі сторінки історії величні.
Було ж, і козаки гострили шаблі,
коня кували, щоб в бою не впав,
писали кров’ю пращурам скрижалі,
щоб ворог перед нами відступав!
Земля батьків від Сяну й аж до Дону
ножем імперським рвана на шматки.
Без війська нам не вберегти кордону,
Донбас відстоять українські вояки.
Карпатський велет спину розгинає,
Дніпрові води крізь граніт течуть,
в степах широких вільний дух витає…
Цю землю давні обереги бережуть!
24-27.01.17
я лише нещодавно набрався сміливості публікуватись на суд читачів, але дякую за Ваші слова, це додає не лише наснаги. але й відповідальності
P.S.На Хмельниччині, як виявилося, є мій повний тезка, лікар, але вірші гарні в нього.