Спокійним голосом сказав мені "привіт",
Ми не бачились з тобою наче сотню літ.
А ти спокійно так,без емоцій розмовляєш,
Лише очима в погляді моєму щось шукаєш.
Ти так змінився, прямо не впізнати
Ти подорослішав,ну що тепер казати...
Я теж змінилася
Але не знаю в який бік,
Хоча мабуть в поганий,
Якщо послухати базік.
Пройшло немало часу з нашого знайомства,
Мабуть хтось чаклував,робив ті штуки всі відьомські,
Бо ти важливий як і був для мене.
Що ж Ви робите зі мною,джентельмене?
Прості слова,та сказані так щиро,
Дають початок у мені надії
На те що Ви,як справжній чоловік,
Захищати будете мене повік,
А я як леді з Ренесансу,
Як героїня старовинного романсу,
Чекатиму на Вас усе життя,
Щоб виникло у серці щире почуття...́
Це все думки мої курйозні,
А тепер,якщо сказать серйозно,
То вдячна долі я за те,
Що впливаєш на життя моє.
