Вийшов на берег я
із голови до п’ят
У світло сонця
радість свіжака з бандитом
Канати пристані
довизначитися киплять!
троянди в смугах-тінях
(вщерть) сидять...
І що мені – художнику –
робити?..
Корзини нести?
принесуть з корзин?
Де тут слугиня?
повнота в покоях?
Ти мене бачиш?
я тут навіть не грузин.
І що ж дрижиш ти –
повнотою?..
Набухли лози
з травами тобі?
Поліцію смикнеш? поїдеш
в Оксфорд?
Скільки скарбів!
рабів!
гробів!
Ти хоч сама знаєш –
нащо мої гріхи тобі?
Планові бджоли –
дохле бджоловодство...
Господи,
що художнику робити?!
могуть ізводить? ручки лизать?
конверти??
Дивись,
граничне все
і самовисловлене –
як це розкрити??
Почтамт узяти...
чи й тут:
бутон поцілувати і померти?..
Канати з пристанню
до визначень киплять!!
Тільки й п’є суть – що корабель...
і скромні дзвони.
За мною тропіки!!
рай чорножовточервоний!!–
А тут –
впирає збрезкліла земля!
...Бачиться всім:
руки потерти – й не любити.
Що, що, Небо,
художнику робити?
12.12.2008
