Ігор Степанович Шевчук:
Перший Гімн України-Русі
Вглянься в серце, Україно,
де Слава і воля!!
Хай слова святі знайдуться
заживити долю!!
Накажи нам добре жити,
поможи всім, Боже!!
Дяку в серці оживити! –
та й що ворог зможе?!
Упадуть з нас воріженьки!
Гарт наш аж клекоче!!
Слава Правді, слава неньці! –
й що живе – те й хоче!
Таж кажи нам в щасті жити,
поможи, наш Боже!!
Правду в серці ворушити –
світ впаде! й все зможем!!!
Скільки ще на нас сидіти?!
Сіль землі клекоче!!
Гей, вставаймо, Божі діти!!!
Що живе – ще хоче!!!
21.12.2017, ранок
Київ
Ігор Степанович Шевчук:
Другий Гімн України-Русі
Поет (співає)
«Україно, зоряна трава,
Чом ти небом сієш, сієш зорі?
Чом ти серцем з серцем не говориш?
Де твоя небесна голова?
Хилишся на часових вітрах,
Не летиш у думці проти вітру,
Дай я сльози з серця твого витру,
Отряхну од тебе тьму і прах.
Скинь – в ім’я Христа – усякий страх
І пітьму, зі мною несумісні:
Бог дає тобі – це Боже місце:
Ока духу в зоряних вітрах!
Україно, зблиснемо смерчем,
Світ здригнеться від осердя мислі,
І коли на тобі він зависне —
Ось моє безсмертнеє плече.»
1990, рік Незалежності України
