Сьогодні час є, а завтра- немає...
А я лиш хотів сказати:
Життя- маленька частина раю,
В якій нас стримують ґрати.
Крізь них ледь проходить сонце,
А час догорає ґнітом…
В цій камері є віконце,
Яке нас знайомить зі світом.
Щодня воно привідкрите,
Щоночі там видніються зорі,
І все було б добре, та ми, наче діти-
Не здатні дотягнутись до волі…
І все тут- одна загадка,
Лиш одиниці відкрили секрет.
Вони теж народились в цих ґратах,
Та стали героями власних памфлет.
Вони обійшли всі кордони,-
Набридло дивитись в вікно.
«Там цілий світ, він чудовий,
Чому ж ми тут сидимо!?»
Вони створили свій шлях,
Забувши про всі перепони.
Сьогодні- це час, а завтра,- прах;
Та про них пам'ятають мільйони…
