Ти голка майстра, що вколола серце,
Я смертник, що пожертвував собою,
Можливо хтось присмачить перцем,
Малюнок намальований з тобою
Не треба слів, все підсвідомо
Єднання душ і подих в унісон,
Я з радістю терплю судомно,
Прекрасний і далекий сон
Із тисячі уколів постає картина,
Яку лиш бачим ти і я
Де із гори в далечині рівнина
Лиш там я твій, а ти лише моя...
І це, най більш ніхто не чує,
Можливо всі вони сліпі,
Хай хоч на хвильку посмакує,
Цей вірш народжений в журбі...
Про словесні асоціації, які виникають після вірша:
голкотерапія
шум води
карсива місцина віддалена від людей - чомусь з висоти пташиного польоту
спокій
