В голові - рій думок, у душі - відчуттів.
Все показував так неуміло.
Я не зможу зректися усіх почуттів,
хоч і скажеш, що перегоріло.
Закрутився, у власне пірнув аж до дна,
ти ж на березі вірно чекала.
Не відчув, не побачив, як швидко стіна
до небес поміж нами постала.
Сумнівався..."за" -"проти" всі на терезах.
Змін можливих боявся панічно.
Цей твій втомлений голос, і очі в сльозах
будуть в серці моєму навічно.
Ти пробач, моя мила, єдина, одна
за усе, що не зможем відчути.
Ми - були... І я дякую долі сповна
за той час, що не зможу забути.
За всі ночі і дні, усі мрії та сни.
За мурахи від дотику твого.
За вікном знову ранок. Новий день весни.
Я та сонце...і більше нікого...