Так тихо серце плаче
П.Верлен
Мабудь назавжди я залишусь у зимі,
Що холодом моє остудить серце.
Вагатися не варто вже мені.
Залишуся навічно у зимі.
Одягнуся в весільнеє вбрання,
Морозом напомажу губи й щоки.
Й піду кудись,кудись і навмання,
Одягнута в весільнеє вбрання.
Залишу слід глибокий чи не дуже,
За те в отвіті син мій і дочка.
Та від туги не в змозі вже одужать.
Та й хочеться одужать вже не дуже.
Як перший сніг розтануло життя.
Залишило брудні слизькі калюжі.
Їх тільки сонце сушить допуття.
Але в зимі нема ніякого життя,
Для сонця променів блискучих.
Смуток пройде, як і все... Весна!
