Зустріч таки відбулася.
Випадок їй допоміг.
Слушна нагода знайшлася:
Божа це воля чи збіг?!
Він у Ізраїль далекий
Двадцять років як відбув.
Звик і до мови й до спеки, –
Тільки людей не забув.
Рідні, знайомі та учні–
Всі ці роки про них знав.
В пам’яті вислови влучні:
Як свій предмет викладав.
Зараз хвилюється знову,
Двері відкриє у клас:
І оживе рідне слово.
Миттю зупиниться час.
Хвиля з цікавого світу,
Мудрістю сповнений зміст.
З радістю слухають діти –
Вчитель відчує свій зріст.
Зріст збагатив він роками:
Досвід, уміння та хист.
Йшов нелегкими стежками
У вдосконаленні рис.
Каже, що звик на чужині,
Тільки щось очі сумні.
Він пам’ятає Вкраїну
Ту, де не бУло війни.
27.03.2018
Свидетельство о публикации №118032906868
