Дорога яблунько моя!
Мене ти своїм віттям полонила.
Колись тоненька гілочка була,
Давно тебе, весною посадила.
Розпуслась, царівною стала,
За роки набула великого зросту.
Рясного цвіту назбирала,
Маєш вигляд - голови колгоспу.
Люблю тебе, як донечку свою,
Лагідно так "моя" звертаюсь.
Ніколи стороною не пройду,
Твох гілок завжди торкаюсь.
Красуне моя, така тендітна,
Ти листям ніжно шелестиш.
І посмішка, мов дівчина привітна,
Смачними плодами пригостиш.
Добрі люди тебе подарували,
Щиру вдячність висловлюю знову.
Адже я на те не сподівалась,
Що забераєш присутністю втому.
Зростаєш ти під вікнами моїми,
В літню пору прохолоду даєш.
Линуть безкраї пісні солов'їні
Нам спокій та радість несеш.
