Я буду просити Бога, щоб він протримав моє життя до перемоги над Москвою.Левко Лук’яненко
Здавалося б, не так багато
Просили Господа, та враз
Вогонь життя, вогонь завзяття
Від долі поклику загас.
Палаючи задля свободи
У тернах і знущань імлі,
Ні муки, ні “тюрма народів”
Вогонь згасити не змогли.
Усе віддаючи до краплі
Своїй Укра́їні, своїй,
Завжди здавалося – Ви здатні
Цій вірі дати височінь.
І так було, і вже минали
У незалежності роки́,
Ви далі вірили, Ви знали –
Свобода ще віддалеки́.
У боротьбі за Україну,
Осяяну своїм життям,
Ті найсвітліші душі гинуть,
Яким лиш па́м’ять – вороття.
Так, Ваш вогонь забрав до себе
Господь у цей тривожний час.
Та Ви побачите ще з неба
Як перемога здобула́сь.
Дуже дякую Вам! Так, справді великий син українського народу.
Пригадую, як кожен рік бачив пана Левка на форумі видавців, такий спокійний був та поміркований...
Світла пам’ять
Щира правда! Віра в національний дух, національну єдність та правдиву незалежність - це невід’ємні складові усього життя пана Левка. Світла пам’ять цій вольовій та добрій людині! Дякую, пане Олексо!