Літа, літа… вони летять так швидко…
А з ними нашого життя минають дні.
Лиш на світлинах збереглись ті миті,
Той час, коли усі були ми молоді…
Коли життя здавалось нам безмежним,
Коли щодня ми мріяли про щось нове.
Й не мали віри - все що має межі,
І що життя та час, немов ріка тече...
Тече вона в незвіданих просторах,
Щодня долає перепони на шляху,
Аж поки не досягне свого моря,
Де спинить зовсім течію свою стрімку.
Та як би сумно не було від того,
Що не дано людині знов життя прожить,
Цінуймо кожну мить і добре слово
Не забуваймо людям завжди говорить.
Тоді життя у нас пройде не дарма,
І нам згадати буде що на схилі літ.
А поки... поки ще будуєм плани,
І віримо, що довгим буде наш політ.
Анатолій Розумний
18.07.2018
