Братові Сергію Ковалевичу –
геніальному в звуці і
природах людей – їх призначеннях
Мабуть тут мене
не стане
справді – те хапнулося портовим
те й піде до океану
це ж з розлуки невимовне
мабуть це навічно і єдино
ходять струни у моїй цитрині
й встає світло розумове –
що було під звуком
з сеї знуки
що і океанне
все пропалість
з цеї знуки всі пропажі
як тече величніше адажіо
кров
є світло
що жило по звуці
а інакше
як нас брать у руки?
струни сходяться
в мене за спиною
сяє світло по твоїй цитрині
ходять ходять звуки
в милостині –
океан за океаном по розлуці...
чуєм світло
що живе у звуці
20.12.2008
