Я закоханий, юний з обличчя,
Я в тривозі, в моліннях, в журбі,
Зеленію, мов клен таємничий,
Що схиляється в ноги Тобі.
Теплий вітер промчить по листкам -
Стовбури від молитв затремтять,
На обличчі – далеким зіркам,
Сліз духмяних рясна благодать.
Ти під крону широку прийдеш,
У поблідлі і заспані дні,
Подивитись на розкіш одеж,
І розмріятись в зелен-тіні.
Біля мене, закохана - Ти.
І сама. Нашепчу у журбі,
сон таємний. Вже й ніч. Не тремти.
Я – той клен, я – частина в Тобі…
