(Художній переклад пісні з репертуару Т. Буланової)
Як жаль, разом не бути нам,
Як сумно, долю не минути,
Не чути серця дивних гам,
Птахів з небес не повернути,
Не збутись заповітним снам,
Як жаль, разом не бути нам.
Як жаль, що вже змінилась я,
Вночі спокійно можу спати,
Позаду мить лишилася,
Що нас примушує страждати,
В минулому згубилася,
Як жаль, що вже змінилась я,
Та ночами часто бачу я твій образ,
Нагадає знову він тебе, коханий,
Рідний мій, так часто чую я твій голос,
Кличе він у день забутий і жаданий,
Я біжу до тебе, намагаюсь,
Падаю вві сні і прокидаюсь.
І знову два життя існує:
Одне і якому ти лишався,
Де палко ти мене цілуєш,
Щоденно, з радістю стрічався,
І день той був - коротка мить,
У пам'яті не загасить.
Друге життя - де я сама,
Хоч більше року вже минуло,
Люблю, хоча тебе нема,
І навіть сонечко заснуло,
І на душі моїй зима,
Як жаль, поруч тебе нема.
Хочу, аби вітер біль і сум притишив,
Хай по світі білому печаль розвіє,
Ну скажи чому мене залишив,
Де ти любий? Де ти, моя мріє?
Повернись, благаю і молю,
Бачить Бог, до цього часу я люблю.
ОРИГІНАЛ:
"Как жаль"
Как жаль, что нам не быть вдвоём.
Как грустно, что не повторится,
Что в сердце мне не жить твоём,
Что рано улетели птицы
И больше песен не споём,
Как жаль, что нам не быть вдвоём.
Как жаль, что я уже не та.
Уже спокойно сплю ночами.
Осталась за спиной черта,
За ней мы раньше так скучали,
Но канула любовь в лета,
Как жаль, что я уже не та.
Но ночами часто предо мной твой образ
Мне напоминает о тебе любимый.
Мой родной, как часто слышу я твой голос,
Он зовёт меня в тот день неповторимый.
Я бегу к тебе, я так стараюсь,
Падаю во сне и просыпаюсь.
И вновь две жизни существуют:
Одна, в которой ты остался,
Где ты меня ещё целуешь,
Где каждый день со мной встречался,
И день минутой был тогда,
В той жизни ты со мной всегда.
Другая жизнь, в которой я,
Теперь спустя уж год и месяц
Живу по прежнему любя,
Но только солнце так не светит
И рядом больше нет тебя.
Как жаль, жаль, что рядом нет тебя.
Ветер пусть тоску мою с собой уносит,
Пусть развеет, разметёт её по свету.
Почему меня ты милый бросил?
Почему тебя со мною больше нету?
Ты вернись я так тебя молю,
Видит Бог, я до сих пор тебя люблю.
Майстерно! 
