|
Тамара де Лемпицька - жінка-таємниця, майстер епатажу, унікальна художниця, за життя стала мільйонеркою
Тамара Лемпицька, вона ж "Дива Арт-Деко", вона ж "Ікона епохи Джазу", вона ж "Королева Модерну", вона - один з унікальних випадків, коли жінці-художниці вдалося ще при житті знайти своє місце під сонцем. Мільйонерка, світська левиця, передвісниця епохи гламуру, загадкова і екстравагантна, відома своїми любовними пригодами. Прекрасна Тамара. Вона зробила себе сама, проявивши виняткову волю і талант.
Блискуча, з властивим тільки їй унікальним художнім почерком, Тамара де Лемпицька, як зірка з'явилася на небосхилі історії мистецтва, яскраво спалахнувши в період буремного часу, ламавшого долі не тільки людей, а й цілих країн.
Її життєвий шлях мистецтвознавці досі розгадують як кросворд, намагаючись відтворити саму правдиву його версію. Доля загадкової Тамари Лемпицької настільки неймовірна, як і той час в яке вона жила і творила. Це була епоха арт-деко і джазу, епатажу та жіночої розкутості, коли художниця могла одночасно і шокувати своїм неприйнятним способом життя вищий світ Європи і Америки, і в той же час бути в нього входжу на рівних.
Дивовижне життя неймовірної жінки, яка створила собі ім'я своїми руками
Ніхто точно не знає дату її появи на світ, що коливається між 1894 і 1 898 роками. Місце народження, за твердженням самої Тамари - Варшава. Хоча за відомостями вона народилася в Москві в родині француженки Мальвіни Деклер і польського єврея Бориса Гурвич-Гурського, які незабаром після її народження розлучилися.
Тамара зробила все, щоб заплутати факти і дати своїй біографії, багаторазово її переписуючи, викреслюючи все незручне і немилозвучне. Тому подробиці про дитинство відновити досить важко, але достовірно відомо, що велику роль у зростанні зіграла бабуся Клементина, яка виховувала Тамару. Вона вчила дівчинку музиці, возила в Італію, розповідала про прекрасне і формувала її смак. Ще в дитячі роки Тамарі пророкували майбутнє піаністки.
Тамара Гурбич-Гурська в підлітковому віці.
З 1910 року Тамара часто буває в Санкт-Петербурзі і починає виходити в світ. На одному з балів вона зустрічає Тадеуша Лемпицького - красеня, заможного банкіра і одного з самих завидних женихів. Дівчина закохалася без пам'яті і, зачарувавши обранця, в дуже юному віці вийшла за нього заміж, змінивши дівоче прізвище на більш благозвучне.
Однак щастя молодих тривало недовго - настав 1917 рік. Тадеуша заарештували чекісти і Тамарі довелося докласти неймовірних зусиль, всі свої зв'язки і чарівність, щоб витягнути чоловіка з в'язниці, потім дістати підроблені документи і втекти з Росії в Париж.
Здавалося б, труднощі залишилися позаду, але, як виявилося, вони тільки починалися. Тадеуш - як і багато зовні сильних людей , виявився безпорадним перед обличчям реальності - навалившіся проблеми зовсім зломили його волю. Він почав пити і не намагався щось змінити. На той час у подружжя вже була дитина - дочка Кізетта.
Тому стати до мольберта Тамарі довелося не від хорошого життя. Революція, втеча з Росії, розорення, народження дочки змусило Тамару звалити на свої тендітні плечі відповідальність за сім'ю і почати «крутитися» самій.
Гроші, виручені за продаж сімейних коштовностей, закінчилися. І у Тамари не було іншого виходу як що-небудь придумати для того, щоб вижити в чужій країні. І тут вона раптом згадала як в дитинстві їй говорили, що у неї є художні здібності.
У Парижі їй пощастило зустріти художника і свого беззмінного наставника Андре Лота, який посвятив її в свої розробки нового стилю в напрямку так званого «м'якого кубізму». Здібна учениця швидко підхопила новий метод і впровадила його в свою творчість, надавши унікальний почерк. Натюрморт з раковиною. Автор: Тамара де Лемпицька.
На початку 20-х вже досить добре продавалися її натюрморти і портрети. Лемпицькій вдалося знайти свій особливий стиль, який представляє "гібрид посткубізма і неокласицизму". Її картини негайно оцінив арт-ринок, ласий на все новеньке і незвичайне. Як то кажуть, художниця потрапила в струмінь, зайнявши свою нішу в живопису.
І зовсім скоро Лемпицька з безпросвітної емігрантки перетворилася в модну художницю і ексцентричну світську даму. Вона позиціонувала себе як жінку-вамп, що має вишукані манери і потрібні зв'язки. І ось уже до середини 1920-х Тамара починає експонувати свої роботи на виставках, приводячи публіку в захват, а в віці 30 років - заробляє свій перший мільйон.
Автопортрет в зеленому Бугатті. (1925). Автор: Тамара де Лемпицька.
Художниця портретованих світських дам, коронованих осіб і мільйонерів, але не забувала і себе. Її автопортрет в зеленому «бугатті» вважається першим зображенням жінки за кермом автомобіля.
Перед художницею відкривалися двері кращих галерей, за її портретами шикувалися черги замовників. Тамара де Лемпицька відразу стала частиною богемного Парижа, що дозволило їй водити знайомство з Пабло Пікассо, Жаном Кокто і Андре Жидом. Журнали публікували її роботи на обкладинках і писали хвалебні статті, в яких звеличували модну художницю до небес, називаючи вільною, незалежною, самодостатньою.
Тамара Лемпицька пише портрет чоловіка.
І вона насправді відповідала цьому образу. Демонструючи свою свободу, не приховувала своїх романів . При цьому їх шлюб з Тадеушем вже почав тріщати по всіх швах, і в підсумку вони розлучилися. Тамара так і не встигла закінчити портрет свого чоловіка, вона не дописала ліву руку з обручкою. Їх розставання пройшло без жалю ...
Знайомство зі своїм другим чоловіком, бароном Кюфнером, відбулося на рубежі 20-30-х років. Він був замовником портрета своєї коханки Нани Еррери, яку Тамара трохи пізніше скомпрометувала в очах коханця, зобразивши її, на своїй картині «Група з чотирьох оголених» в непристойному вигляді.
Казали, що побачивши коханку в такому вигляді, барон відразу розірвав з нею стосунки. А цілком було можливим, що його зачарувала своїм талантом сама Тамара, шанувальником якого був до кінця своїх днів. Так чи інакше, але в 1933 році Рауль Куффнер і Тамара Лемпицька одружилися.
Цей шлюб для Тамари виявився вельми щасливим, з бароном вони прожили разом цілих двадцять дев'ять років. Він обожнював дружину і цінував її талант. І незважаючи на їх обоюдну угоду вільно мати зв'язки на стороні, це був гармонійний союз.
До кінця 30-х життя в Європі для євреїв стало небезпечним і подружжю довелося відправитися в Америку. Де Тамара відразу ж провела піар-кампанію: розіслала в різні редакції своє фото, на якому блищала як кінозірка і організувала світський прийом на кілька сотень гостей. В американській пресі вона відразу ж уславилася як «баронеса з пензлем». Рекламний хід виявився вельми успішним, і Лемпіцка увійшла в еліту американського суспільства.
Життя в Америці текло спокійно і розмірено поки раптово не помер в 1962 році Рауль. Після смерті якого Тамарі довелося переїхати до дочки. Хорошою матір'ю Тамара ніколи не була - вона практично не займалася її вихованням, хоча і написала безліч її портретів.
І як не дивно, однак Кізетта ніколи не скаржилася на відсутність уваги з боку матері, навпаки, навіть виявляла дивовижну відданість. Після багатьох років, вона напише книгу про божевільне життя своєї мами - «Passion by Design».
Тамару Лемпицьку очікував в життя ще один пік успіху. Експозиція її робіт, виставлених в Люксембурзькій галереї Парижа, несподівано отримала приголомшливий успіх, який перевершив навіть той, що був у художниці в «буремні двадцяті». Лемпицька знову увійшла в моду.
Закінчився життєвий шлях епатажної художниці в Мексиці у віці 82 років уві сні. І згідно із заповітом кремували прах померлої був розвіяний над вулканом Попокатепетль.
У наш час на аукціонах картини Лемпицької стоять мільйони. Їх колекціонують, викрадають, вони продовжують рости в ціні і вважаються хорошим вкладенням для колекціонерів. Про неї написано безліч статей і книг. У 1980-і роки на театральних підмостках багатьох країн з великим успіхом пройшла п'єса «Тамара», присвячена її життя.
Дивовижне життя, його кінець і життя після життя надзвичайно загадкової жінки. Чи не правда? Чого не можна сказати про багатьох художниць тих років, які працювали, не покладаючи рук, лише за шматок хліба і вмирали в злиднях. А лише через десятиліття їх імена були піднесені на вершину Олімпу.
Переклала на українську мову 25.02.19 10.52
Фото із інтернета Тамара Лемпицька
Тамара де Лемпицка - женщина-тайна, мастер эпатажа, уникальная художница, при жизни ставшая миллионершей
Тамара Лемпицка, она же "Дива Арт-Деко", она же "Икона эпохи Джаза", она же "Королева Модерна", она - один из уникальных случаев, когда женщине-художнице удалось еще при жизни обрести свое место под солнцем. Миллионерша, светская львица, предвестница эпохи гламура, загадочная и экстравагантная, известная своими любовными похождениями . Прекрасная Тамара. Она сделала себя сама, проявив исключительную волю и талант.
Блистательная, с присущим только ей уникальным художественным почерком, Тамара де Лемпицки, как звезда появилась на небосклоне истории искусства, ярко вспыхнув в период буреломного времени, ломавшего судьбы не только людей, но и целых стран.
Ее жизненный путь искусствоведы до сих пор разгадывают как кроссворд, пытаясь воссоздать самую правдивую его версию. Судьба загадочной Тамары Лемпицки настолько невероятна, как и то время в которое она жила и творила. Это была эпоха арт-деко и джаза, эпатажа и женского раскрепощения, когда художница могла одновременно и шокировать своим неприемлемым образом жизни высший свет Европы и Америки, и вместе с тем быть в него вхожей на равных.
Удивительная жизнь невероятной женщины, создавшей себе имя своими руками
Никто точно не знает дату ее появления на свет, колеблющуюся между 1894 и 1898 годами. Место рождения, по утверждению самой Тамары - Варшава. Хотя по достоверным данным она родилась в Москве в семье француженки Мальвины Деклер и польского еврея Бориса Гурвич-Гурского, которые вскоре после ее рождения развелись.
Тамара сделала всё, чтобы запутать факты и даты своей биографии, многократно ее переписывая, вычеркивая все неудобное и неблагозвучное. Поэтому подробности о детстве восстановить довольно трудно, но достоверно известно, что большую роль во взрослении сыграла бабушка Клементина, воспитывавшая Тамару. Она учила девочку музыке, возила в Италию, рассказывала о прекрасном и формировала её вкус. Еще в детские годы Тамаре пророчили будущее пианистки.
С 1910 года Тамара часто бывает в Санкт-Петербурге и начинает выходить в свет. На одном из балов она встречает Тадеуша Лемпицки — красавца, состоятельного банкира и одного из самых завидных женихов. Девушка влюбилась без памяти и, очаровав избранника, в очень юном возрасте вышла за него замуж, сменив девичью фамилию на более благозвучную.
Однако счастье молодых длилось недолго — наступил 1917 год. Тадеуша арестовали чекисты и Тамаре пришлось приложить невероятные усилия, все свои связи и обаяние, чтобы вытащить мужа из тюрьмы, затем достать поддельные документы и бежать из России в Париж.
Казалось бы, трудности остались позади, но, как оказалось, они только начинались. Тадеуш - как и многие внешне сильные люди, оказался беспомощным перед лицом реальности — навалившиеся проблемы совершенно сломили его волю. Он начал пить и не пытался что-либо изменить. К тому времени у супругов уже был ребенок — дочь Кизетта.
Поэтому стать к мольберту Тамаре пришлось не от хорошей жизни. Революция, бегство из России, разорение, рождение дочери заставило Тамару взвалить на свои хрупкие плечи ответственность за семью и начать «крутиться» самой.
Деньги, вырученные за продажу семейных драгоценностей, закончились. И у Тамары не было другого выхода как что-нибудь придумать для того, чтобы выжить в чужой стране. И тут она вдруг вспомнила как в детстве ей говорили, что у нее есть художественные способности.
В Париже ей посчастливилось встретить художника и своего бессменного наставника Андре Лота, который посвятил ее в свои разработки нового стиля в направлении так называемого «мягкого кубизма». Способная ученица быстро подхватила новый метод и внедрила его в свое творчество, придав уникальный почерк.
В начале 20-х уже достаточно хорошо продавались ее натюрморты и портреты. Лемпицкой удалось найти свой особый стиль, представляющий "гибрид посткубизма и неоклассицизма". Ее картины тотчас оценил арт-рынок, падкий на все новенькое и необычное. Как говорится, художница попала в струю, заняв свою нишу в живописи.
И совсем скоро Лемпицка из беспросветной эмигрантки превратилась в модную художницу и эксцентричную светскую даму. Она позиционировала себя как женщину-вамп, имеющую изысканные манеры и нужные связи. И вот уже к средине 1920-х Тамара начинает экспонировать свои работы на выставках, приводя публику в восторг, а в возрасте 30 лет — зарабатывает свой первый миллион.
Художница портретировала светских дам, коронованных особ и миллионеров, но не забывала и себя. Ее автопортрет в зеленом «бугатти» считается первым изображением женщины за рулем автомобиля.
Перед художницей открывались двери лучших галерей, за ее портретами выстраивались очереди заказчиков. Тамара де Лемпицка в одночасье стала частью богемного Парижа, что позволило ей водить знакомство с Пабло Пикассо, Жаном Кокто и Андре Жидом. Журналы публиковали ее работы на обложках и писали хвалебные статьи, в которых превозносили модную художницу до небес, называя свободной, независимой, самодостаточной.
Тамара Лемпицка пишет портрет мужа.
И она на самом деле соответствовала этому образу. Демонстрируя свою свободу, не скрывала своих романов . При этом их брак с Тадеушем уже начал трещать по всем швам, и в итоге они развелись. Тамара так и не успела окончить портрет своего супруга, она не дописала левую руку с обручальным кольцом. Их расставание прошло без сожаления…
Знакомство со своим вторым мужем, бароном Кюфнером, произошло на рубеже 20-30-х годов. Он был заказчиком портрета своей любовницы Наны Эрреры, которую Тамара немногим позже скомпрометировала в глазах любовника, изобразив ее, на своей картине «Группа из четырёх обнаженных» в непристойном виде.
Говаривали, что увидев любовницу в таком виде, барон сразу разорвал с ней отношения. А вполне было возможным, что его очаровала своим талантом сама Тамара, поклонником которого был до конца своих дней. Так или иначе, но в 1933 году Рауль Куффнер и Тамара Лемпицка поженились.
Этот брак для Тамары оказался весьма счастливым, с бароном они прожили вместе целых двадцать девять лет. Он боготворил жену и ценил ее талант. И невзирая на их обоюдное соглашение свободно иметь связи на стороне, это был гармоничный союз.
К концу 30-х жизнь в Европе для евреев стала небезопасной и супругам пришлось отправиться в Америку. Где Тамара сразу же провела пиар-кампанию: разослала в различные редакции свое фото, на котором блистала как кинозвезда и организовала светский прием на несколько сотен гостей. В американской прессе она сразу же прослыла как «баронесса с кистью». Рекламный ход оказался весьма успешным, и Лемпицкая вошла в элиту американского общества.
Жизнь в Америке текла спокойно и размеренно пока внезапно не умер в 1962 году Рауль. После смерти которого Тамаре пришлось переехать к дочери. Хорошей матерью Тамара никогда не была — она практически не занималась ее воспитанием, хотя и написала большое множество ее портретов.
И как ни странно, однако Кизетта никогда не жаловалась на отсутствие внимания со стороны матери, напротив, даже проявляла удивительную преданность. По прошествии многих лет, она напишет книгу про безумную жизнь своей мамы — «Passion by Design».
Тамару Лемпицкую ожидал в жизни еще один пик успеха. Экспозиция ее работ, выставленных в Люксембургской галерее Парижа, неожиданно возымела ошеломляющий успех, который превзошел даже тот, что был у художницы в «ревущие двадцатые». Лемпицкая снова вошла в моду.
Закончился жизненный путь эпатажной художницы в Мексике в возрасте 82 лет во сне. И согласно завещанию кремированный прах умершей был развеян над вулканом Попокатепетль.
В наше время на аукционах картины Лемпицкой стоят миллионы. Их коллекционируют, похищают, они продолжают расти в цене и считаются хорошим вложением для коллекционеров. О ней написано множество статей и книг. В 1980-е годы на театральных подмостках многих стран с большим успехом прошла пьеса «Тамара», посвященная ее жизни.
Удивительная жизнь, ее конец и жизнь после жизни необыкновенно загадочной женщины. Не правда, ли? Чего нельзя сказать о многих художницах тех лет, которые работали, не покладая рук, лишь за кусок хлеба и умирали в нищете. А лишь спустя десятилетия их имена были вознесены на вершину Олимпа.
ID:
826777
Рубрика: Проза
дата надходження: 25.02.2019 12:00:39
© дата внесення змiн: 25.02.2019 14:50:38
автор: Тома
Вкажіть причину вашої скарги
|
