Країну товчуть у багні,
Ви марно зібралися в купі,
Щоб кинути слово у тінь
Дивуючи бідних і сірих.
Але ви не чуєте крик,
Де світ голодранцям немилий,
Як миші у ямі скупій,
Чекаємо постріл у спину.
Хто буде ховати дітей,
Малечі і скручені ноги?
Де дяк удавився вином,
Бо кров то моя прямо з вени,
Ударила в обличчя святе,
Ганебною мукою змила,
Жахливе століття сумне
Під ковдрою нас мати давила,
Сміялися з нас дітлахи,
Коли лопати дзвеніли,
Я в небо дивився пусте.
